Словарь української мови (1924)/роззнак
| ◀ роззнаватися | Словарь української мови Р роззнак |
роззолотити ▶ |
|
Ро́ззнак, ка, м. роззнака, ки, ж. Знающій человѣкъ. Встрѣчено въ употребленіи только съ отрицаніемъ не: Бреше, бреше, а я слухаю та мовчу, наче б то я й не роззнак. Я жінка не роззнака, не знаю, куду обернутись. См. Нероззнака.