Словарь української мови (1924)/розлуплювати

by Борис Грінченко

◀ розлупити

Словарь української мови Борис Грінченко Р розлуплювати

розлуплюватися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Розлу́плювати, люю, єш, сов. в. розлупи́ти, плю́, пиш, гл. Разламывать, разломить на части что либо хрупкое: посуду, яйцо и пр. О. 1862. I. 32. Розлупила горщик, миску. Черк. у.