Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/розлуплювати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Р
розлуплювати
Берлін: Українське слово, 1924

Розлу́плювати, люю, єш, сов. в. розлупи́ти, плю́, пиш, гл. Разламывать, разломить на части что либо хрупкое: посуду, яйцо и пр. О. 1862. I. 32. Розлупила горщик, миску. Черк. у.