Словарь української мови (1924)/розмайрин

Матеріал з Вікіджерел

Розмайри́н, ну, м. Раст. Размаринъ. Rosmarinus officinalis. Вх. Пч. I. 12. Просив хлопчик розмайрину юрчик. Грин. III. 228.