Словарь української мови (1924)/рознімати
| ◀ розний | Словарь української мови Р рознімати |
рознімити ▶ |
|
Розніма́ти, ма́ю, єш, сов. в. розня́ти, німу́, меш, гл. 1) Разнимать, разнять, раскрывать, раскрыть. Заліпилися мої карі очі, не можу я розняти. Чуб. V. 950. Зуби ножем рознімали, щоб води влити, так сціпила (зомлівши). Харьк. 2) Разнимать, разнять, развести. Як же вчепились вони — така буча збилася, що ледві розняли їх. МВ. II. 184.