Словарь української мови (1924)/розрух
| ◀ розрунтати | Словарь української мови Р розрух |
розрухати ▶ |
|
Ро́зрух, ху, м. 1) Возмущеніе, мятежъ, бунтъ. 2) Смута, тревога, смятеніе. А тут вже розрух зробився: шукають тії молодиці: порозбігалися скрізь, якою вона дорогою йшла, та й найшли у житі. Рудч. См. I. 210.