Словарь української мови (1924)/розсаджувати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Р
розсаджувати
Берлін: Українське слово, 1924

Розса́джувати, джую, єш, сов. в. розсади́ти, джу́, диш, гл. 1) Разсаживать, разсадить. Молодиць розсадила, де якій як припало. Кв. I. 134. Ой гаю мій, гаю, розсажений зрідка! Чуб. V. 647. 2) Разсаживать, разсадить, разбить, раздавить. Як ми тебе (барило) не вип'ємо, — бодай, тебе розсадило. МУЕ. III. 159. Розсадили казан. Харьк. у.