Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/розсвінути

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Р
розсвінути
Берлін: Українське слово, 1924

Розсвіну́ти, не́, гл. безл. Разсвѣсть, наступить разсвѣту. Так рано встала, що аж на порозі розсвінуло. Ном. № 13900.