Словарь української мови (1924)/розскочитися

by Борис Грінченко

◀ розскиглитися

Словарь української мови Борис Грінченко Р розскочитися

розскубати ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Розско́читися, чуся, чишся, гл. 1) Распасться на куски, разскочиться. Так той меч на канцурки і розскочивсь. Мнж. 10. 2) Лопнуть, треснуть. Аж ся земля розскочила. Гол. IV. 479. Розскочиться моє серце на дві половині. Грин. III. 256.