Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/розскочитися

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Р
розскочитися
Берлін: Українське слово, 1924

Розско́читися, чуся, чишся, гл. 1) Распасться на куски, разскочиться. Так той меч на канцурки і розскочивсь. Мнж. 10. 2) Лопнуть, треснуть. Аж ся земля розскочила. Гол. IV. 479. Розскочиться моє серце на дві половині. Грин. III. 256.