Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/розславляти

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Р
розславляти
Берлін: Українське слово, 1924

Розславля́ти, ля́ю, єш, сов. в. розсла́вити, влю, виш, гл. Разглашать, разгласить. Хтось цікавий підхопив та розславив по селу — от і поговір став недобрий. МВ. II. 181.