Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/розсоха

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Р
розсоха
Берлін: Українське слово, 1924

Розсо́ха, хи, ж. 1) Чаще во мн. ч. розсо́хи. Развилка, развилина, мѣсто, гдѣ что-либо раздвояется, напр. бревно съ вилообразнымъ концемъ, мѣсто, гдѣ расходятся ноги, распутье и пр. Драг. 35. О. 1861. XI. Св. 32. Мнж. 148. Шух. I. 149. 2) мн. Деревянные вилы для навоза. Вх. Зн. 61. Ум. Розсі́шка.