Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/розстановляти

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Р
розстановляти
Берлін: Українське слово, 1924

Розстановля́ти, ля́ю, єш, сов. в. розстанови́ти, влю́, виш, гл. = Розставляти, розставити. Розстановила усе на столі, як треба. Кв. I. 70.