Словарь української мови (1924)/розстати

by Борис Грінченко

◀ розстарцюватися

Словарь української мови Борис Грінченко Р розстати

розстатися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Розста́ти, ста́ну, неш, гл. Уничтожиться, перестать существовать. Що ся стало, розстати не мусить. Ном. № 5237.