Словарь української мови (1924)/розстряватися

by Борис Грінченко

◀ розстрявати

Словарь української мови Борис Грінченко Р розстряватися

розстукатися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Розстрява́тися, ряю́ся, є́шся, сов. в. розстря́тися, нуся, нешся, гл. Разставаться, разстаться. Грин. III. 69. Душа з тілом розстрявалася. Харьк. г. Ліпш би не знатися, неже зараз і розстрятися. Ном. № 8783.