Словарь української мови (1924)/розумний

by Борис Грінченко

◀ розумітися

Словарь української мови Борис Грінченко Р розумний

розумник ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Розу́мний, а, е. 1) Разумный, одаренный разумомъ. І скотина розумна, даром, що не говорить. Ном. № 404. 2) Умный. Було собі три брати — два розумних, а третій дурний. Рудч. Ск. I. 69. Ум. Розумне́нький, розумне́сенький.