Словарь української мови (1924)/розумно

by Борис Грінченко

◀ розумнішати

Словарь української мови Борис Грінченко Р розумно

розумовий ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Розу́мно, нар. 1) Умно, разумно. Наш отаман розумно порядкує. Стор. II. 247. Він розумно відказав. Єв. Мр. XII. 34. 2) Понятно. О. 1861. V. 32. Нічого було й не говорять, дивляться тілько одно на одного, а що на душі робиться, усе їм розумно. К. ЧР. 182. Нехай усім вам зробиться розумно, що се єдиний праведний Господь наш. К. Псал. 227. Ум. Розумне́нько, розумне́сенько.