Словарь української мови (1924)/розчавичити
| ◀ розчавити | Словарь української мови Р розчавичити |
розчавушити ▶ |
|
Розчави́чити, чу, чиш, гл. = Розчавити. А довгомудові так і смерть прийшла: довбня його розчавичила. Чуб. II. 97.
| ◀ розчавити | Словарь української мови Борис Грінченко Р розчавичити |
розчавушити ▶ |
|
Словарь української мови — Р
розчавичити
Борис Грінченко
1924
Розчави́чити, чу, чиш, гл. = Розчавити. А довгомудові так і смерть прийшла: довбня його розчавичила. Чуб. II. 97.