Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/розчиняти

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Р
розчиняти
Берлін: Українське слово, 1924

Розчиня́ти, ня́ю, єш, сов. в. розчини́ти, ню́, ниш, гл. 1) Отворять, отворить, растворять, растворить. Двері розчиняє. МВ. II. 177. 2) Растворять, растворить, дѣлать, сдѣлать закваску для хлѣба. МУЕ. III. 34. Св. Л. 97. Гречаники розчиняла. Чуб. V. 1173. 3) Вскрывать, вынимать, вынуть внутренности. Стали розчинять рибу. Грин. I. 66.