Словарь української мови (1924)/розчухувати

by Борис Грінченко

◀ розчухрати

Словарь української мови Борис Грінченко Р розчухувати

розшабашовуватися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Розчу́хувати, хую, єш, сов. в. розчу́хати, хаю, єш, гл. 1) Расчесывать, расчесать (тѣло). Турн собі розчухав литку. Котл. Ен. V. 59. 2) Понимать, понять, сообразить. Спасибі! — сказав голосно Уласович, не розчухавши, що йому наговорив пан Пістряк. Кв. I. 91.