Словарь української мови (1924)/розізлитися

by Борис Грінченко

◀ розізлити

Словарь української мови Борис Грінченко Р розізлитися

розізнати ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Розізли́тися, лю́ся, лишся, гл. Разозлиться. К. Псал. 51. Я розізливсь та й ударив. НВолын. у.