Словарь української мови (1924)/розітлітися

by Борис Грінченко

◀ розіспатися

Словарь української мови Борис Грінченко Р розітлітися

розітнути ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Розітлітися, лі́юся, єшся, гл. Разгорѣться. Вугілля дубове добре, та поки розітліється, то попожди. Лебед. у.