Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/рокотати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Р
рокотати
Берлін: Українське слово, 1924

Рокота́ти, чу́, чеш, рокоті́ти, чу́, тиш, гл. Гремѣть, рокотать. Грім так і рокотить. Кв. II. 310.