Словарь української мови (1924)/роскочуватися
| ◀ роскочувати | Словарь української мови Р роскочуватися |
роскошелюб ▶ |
|
Роско́чуватися, чуюся, єшся, сов. в. роскоти́тися, чу́ся, тишся, гл. 1) Раскатываться, раскатиться. Було в мене три орішки, та всі роскотились. Чуб. V. 200. Гріш круглий — роскотиться. Ном. № 9924. 2) Разбредаться, разбрестись, разойтись въ разныя стороны. Та ви ж, мої діточки, роскотилися, як горох при дорозі. Мил. 216. Вівці.... роскотилися по толоці, щипаючи.... травицю. Мир. ХРВ. 50. 3) О звукѣ: раздаваться, раздаться, разнестись. Роскотиться по небу глас потужний. К. Іов. 81. Дзвінкий регіт такий чути, що так і роскочується. МВ. II. 182.