Словарь української мови (1924)/роскіш

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Р
роскіш
Берлін: Українське слово, 1924

Ро́скіш, коші, ж. 1) Роскошь, изобиліе, наслажденіе, удовольствіе, прелесть. Роскіш творить біль: як приходить — смакує, як виходить — катує. Ном. № 1718. Степи-поля! роскіш моя! Ном. №10112. Захоче багатства і много грошей, а мене позбавить любої роскоші. Чуб. 2) мн. Роско́ші. Обиліе, достатокъ. Я з п'яницею жити не буду, тілько роскоші забуду. Мет. Сивий соколонько по полю літає, по своїх роскошах пароньки шукає. Мет. Ум. Роскі́шенька, роско́шоньки. Мет. 139.