Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/роспадатися

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Р
роспадатися
Берлін: Українське слово, 1924

Роспада́тися, да́юся, єшся, сов. в. роспа́стися, ду́ся, де́шся, гл. 1) Распадаться, распасться, разсыпа́ться, разсыпаться. Під припечком воду брала, гречаники розчиняла. Чому мені не вдалися, аж на троє роспалися? Чуб. V. 1173. Панич порізав кавуна на скибки.... скибки роспалися і з середини випав червоний вовк. Левиц. Пов. 229. Ад в порох роспався. Чуб. III. 25. Так то вже побивалась нещаслива, що й кам'яне б серце распалось. МВ. I. 74. 2) Только несов. в. Усердствовать, стараться изо всѣхъ силъ что либо дѣлать, доказывать и пр. Брехня сьому, єй же то Богу брехня! — так распадалась Ївга, вже осмілившись зовсім. Кв. II. 249. Хазяїн аж роспадається, так статкує коло хазяйства. Рк. Левиц.