Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/росплоджувати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Р
росплоджувати
Берлін: Українське слово, 1924

Роспло́джувати, джую, єш, сов. в. росплоди́ти, джу́, диш, гл. Расплаживать, расплодить, развести. Нігде сісти, гнізда звити, малих дітей росплодити. Чуб. V. 937. В чужій кошарі овець не росплодиш. Ном. № 9659.