Словарь української мови (1924)/роспоряджати
| ◀ роспорюватися | Словарь української мови Р роспоряджати |
роспоряджатися ▶ |
|
Роспоряджа́ти, джа́ю, єш, сов. в. роспоряди́ти, джу́, ди́ш, гл. 1) Давать, дать порядокъ, устроить; распредѣлять, распредѣлить. Старшина приїде, роспорядить, та й знов на хутір. Канев. у. Дай мені, Боже, так по правді вік ізжить і дітей роспорядить, як я по правді кажу. Ном. № 6750. Роспорядивши Турн як треба.... Котл. Ен. Може що м провинила? Ой то провинила, що м челядочку до роботи не роспорядила. Чуб. V. 1096.