Словарь української мови (1924)/роспукати

by Борис Грінченко

◀ роспука

Словарь української мови Борис Грінченко Р роспукати

роспукатися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Роспука́ти, каю, єш, сов. в. роспу́кнути, ну, неш, гл. 1) Разрываться, разорваться, лопнуть, треснуть. Роспукає серце, каменіють груди. Рудан. I. 13. 2) Расцвѣтать, расцвѣсть, распускаться, распуститься. Подивлюся на калину, — вона роспукає. Рудан. I. 14.