Словарь української мови (1924)/роспуста

by Борис Грінченко

◀ роспускатися

Словарь української мови Борис Грінченко Р роспуста

роспустити ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Роспу́ста, ти, ж. 1) Распущенность, своеволіе. Да́ти роспу́сту. Распустить, избаловать. Мала вдова їдну дочку, дала її роспусточку. Грин. III. 386. 2) Развратъ, распутство. Ум. Роспу́стонька, роспу́сточка.