Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/роспуття

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Р
роспуття
Берлін: Українське слово, 1924

Роспу́ття, тя, с. Распутье, перекрестокъ. Хата. 15. Ном. № 3694. На роспутті кобзарь сидить та на кобзі грає. Шевч. 51. Ой вербо, вербо вербице, ти на роспуттю стояла, що ти чула, бачила? Чуб. III. 118. Ум. Роспу́ттячко. Мет. 303.