Словарь української мови (1924)/роспірати

by Борис Грінченко

◀ роспікатися

Словарь української мови Борис Грінченко Р роспірати

роспірка ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Роспіра́ти, ра́ю, єш, сов. в. роспе́рти, зіпру́, реш, гл. Распирать, распереть, раздувать, раздуть, разносить, разнести. Ном. № 13215. Минулися тії роки, що роспірала пироги боки. Ном. № 681. Воздух у пузирі від тепла поширшає, роздасться і розіпре пузирь. Дещо. Як же почула скотина кров, як заревуть, як двинуть лавою, — батечки! — росперли й загони к чортовій матері! Стор. II. 45.