Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/ростепірчувати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Р
ростепірчувати
Берлін: Українське слово, 1924

Ростепі́рчувати, чую, єш, сов. в. ростепі́рчити, чу, чиш, гл. 1) Растопыривать, растопырить. Ростепірчила пальці та й показує. Новомоск. 2) Растормошить. Трошки ростепірчила я вузлик і бачила, що там гроші. Новомоск. (Залюб.).