Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/росторгувати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Р
росторгувати
Берлін: Українське слово, 1924

Росто́ргувати, гую, єш, сов. в. росторга́ти, га́ю, єш, гл. Разрывать, разорвать. Дораз бим тя росторгала, крукам, вранам розметала. Гол. I. 175. Злу, прокляту бабу казав.... кіньми росторгати. Гол. I. 90.