Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/рострудити

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Р
рострудити
Берлін: Українське слово, 1924

Ростру́ди́ти, джу, диш, гл. Раздавить, наѣхавъ. Мою сестру коні рострудили. Лебед. у.