Словарь української мови (1924)/ростріпувати

by Борис Грінченко

◀ ростріпати

Словарь української мови Борис Грінченко Р ростріпувати

ростріпуватися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Рострі́пувати, ную, єш, сов. в. ростріпа́ти, па́ю, єш, гл. 1) Растрепывать, растрепать. Чуб. V. 1033. Косо моя жовтенькая! не маты тя росчісує, візник бычем ростріпує. АД. I. 86. 2) Разбивать, разбить. Рострепати яйце. Дівка рострепала горнец. Вх. Уг. 266.