Словарь української мови (1924)/ростуляти

by Борис Грінченко

◀ ростулюватися

Словарь української мови Борис Грінченко Р ростуляти

ростулятися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Ростуля́ти, ля́ю, єш, сов. в. ростули́ти, лю, лиш, гл. Разжимать, разжать, раскрывать, раскрыть. Ростулиш руку — і нема голодних. К. Псал. 238. Котик зубки ростулив та Василька й укусив. Грин. III. 552.