Словарь української мови (1924)/ростік

by Борис Грінченко

◀ ростич

Словарь української мови Борис Грінченко Р ростік

ростікатися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Ро́стік, то́ку, м. 1) Мѣсто раздѣленія улицы или дороги на двѣ, рѣки на два рукава. Вх. Зн. 61. Ой в городі на ростоці п'ють, гуляють запорожці. Лис. IV. № 7. На ростоці, на потоці два голуби воду пили. Гол. II. 529. 2) Разгонъ? К. Псал. 215. Угамуй рогатих турів, гордих дук у срібній зброї, росточи лихим ростоком, най не п'ють крови людської. К. Псал. 153. 3) мн. Уголъ скамьи на по́куті. Отут сідайте на ростоках. Кіев. у.