Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/ростіч

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Р
ростіч
Берлін: Українське слово, 1924

Ро́стіч, чі, ж. Разбродъ. У ро́стіч. Въ разсыпную, въ разныя стороны. Троянці также всі здрігнули і в ростіч, хто куди, махнули. Котл. Ен.