Словарь української мови (1924)/рудка
| ◀ рудіти | Словарь української мови Р рудка |
рудник ▶ |
|
Ру́дка, ки, ж. Ржавое болото, болото. Мир. ХРВ. 5. Тоді по оцій самій дорозі, де ми їдемо, були непереходимі рудки.... хто не знавши, як ускочить було у рудку, та ще з важким возом, то такечки зав'язне в багнюці. О. 1861. XI. 2. Коли б нам через рудку перехватиться.