Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/руна

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Р
руна
Берлін: Українське слово, 1924

Руна́, ни́, ж. = Луна 2. Лохв. у. Лубен. у. І зник, пропав той тяжкий голос, тільки руна в яру гула. Шевч. II. 223.