Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/рунтувати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Р
рунтувати
Берлін: Українське слово, 1924

Рунтува́ти, ту́ю, єш, гл. = Рунтати. Чию сем'ю за некрута стануть рунтувати. Кіев. у. Прийдеться рунтувать лежанку й піч. Рк. Левиц.