Словарь української мови (1924)/рута

by Борис Грінченко

◀ русявіти

Словарь української мови Борис Грінченко Р рута

рутв'яний ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Ру́та, ти, ж. 1) Раст. а) Ruta graveolens L. Вх. Пч. I. 12. Мил. 35. ЗОЮЗ. I. 134. Зелене, як рута. Ном. 13156. б) — пташи́на. Fumaria officinalis. ЗЮЗО. I. 123. в) — польова́. Onobrychis sativa. Лв. 100. 2) Родъ писанки съ рисункомъ, въ которомъ заключается близкій къ трезубцу знакъ трискелъ или трикветръ. КС. 1891. VI. 366. Ум. Ру́тка, ру́тонька, ру́точка. Чуб. V. 401, 857; III. 150.