Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/рутити

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Р
рутити
Берлін: Українське слово, 1924

Ру́тити, ру́чу, тиш, гл. Крѣпко спать (насмѣшливое слово). Чуб. VII. 576.