Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/руїнник

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Р
руїнник
Берлін: Українське слово, 1924

Руї́нник, ка, м. Разрушитель. К. ПС. 7. Наслідники руїнника монгола. К. Дз. 80.