Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/рясота

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Р
рясота
Берлін: Українське слово, 1924

Рясо́та́, ти́, ж. = Ряснота. Черк. у. Там груші — рясота, аж гілля гнуть. Св. Л. 205. Там рясота така, що гілля підперай. Каменец. у. Объ одеждѣ: обиліе складокъ. Оце вже я спереду мало рясоти пустила, бо під хвартухом, а щоб іззаду рясніша була спідниця. Пирят. у. Въ нижеслѣд. примѣрѣ: полнота. Молодик, молодик, тобі вповні, мені на здоров'ї, тобі рясота, мені красота. Грин. II. 316.