Словарь української мови (1924)/ряхтіти
| ◀ ряхта | Словарь української мови Р ряхтіти |
ряхтяний ▶ |
|
Ряхті́ти, хчу́, ти́ш, гл. Блестѣть, сверкать. Як золото ряхтить. Гол. IV. 438. На морі огрядні кораблі без ліку-міри стоять собі пишними рядами та ряхтять мов пав'яне пір'я на сонці. Федьк. Пов. 46.