Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/ряхтіти

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Р
ряхтіти
Берлін: Українське слово, 1924

Ряхті́ти, хчу́, ти́ш, гл. Блестѣть, сверкать. Як золото ряхтить. Гол. IV. 438. На морі огрядні кораблі без ліку-міри стоять собі пишними рядами та ряхтять мов пав'яне пір'я на сонці. Федьк. Пов. 46.