Словарь української мови (1924)/рівно
| ◀ рівність | Словарь української мови Р рівно |
рівновага ▶ |
|
Рі́вно, нар. 1) Ровно, гладко. Чи так у вас, як у нас всюди полем рівно? Нп. Рівно — хоть покотись. Полт. 2) Ровно, прямо. Ой у полі на чистім роздоллі там стояло рівно два дубочки. Чуб. V. 298. 3) Равно, одинаково. Що вбогий, що багатий — у Бога все рівно. Ном. 4) Въ уровень. Рости, хмелю, над водою рівно з тичиною. Чуб. V. 110. Ум. Рівне́нько, рівне́сенько.