Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/рівняти

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Р
рівняти
Берлін: Українське слово, 1924

Рівня́ти, ня́ю, єш, гл. 1) Дѣлать ровнымъ, гладкимъ, равнять, выравнивать. Він мені дарує силу і рівня мою дорогу. К. Псал. 40. Богу правий путь рівняйте. К. Псал. 149. 2) Сравнивать, приравнивать. Рівня ягня проти коня. Ном. № 7931. З панським свого язика не рівняй, бо як довгий, то притнуть, а як короткий, то витягнуть. Ном. № 1203.