Словарь української мови (1924)/різнути
| ◀ різноція | Словарь української мови Р різнути |
різня ▶ |
|
Різну́ти, ну́, не́ш, гл. 1) См. Різати. 2) Ударить, хватить. Узяв дручок та як різне його по голові, що трохи очі не повилазили. Рудч. Ск. I. 68.
| ◀ різноція | Словарь української мови Борис Грінченко Р різнути |
різня ▶ |
|
Словарь української мови — Р
різнути
Борис Грінченко
1924
Різну́ти, ну́, не́ш, гл. 1) См. Різати. 2) Ударить, хватить. Узяв дручок та як різне його по голові, що трохи очі не повилазили. Рудч. Ск. I. 68.