Словарь української мови (1924)/рішатися
| ◀ рішати | Словарь української мови Р рішатися |
рішений ▶ |
|
Ріша́тися, ша́юся, єшся, сов. в. ріши́тися, шу́ся, шишся, гл. 1) Лишаться, лишиться. Шляхтич за гонор вуха рішивсь. Ном. № 4211. За більшим поженись, то й того рішись. Ном. № 4829. Оксано! жалко мені тебе рішатись. Кв. I. 226. Ума́ ріши́тися. Сойти съ ума. МВ. (О. 1862. I. 103). Душі́ ріши́тися. Потерять жизнь 2) Уславливаться, условиться, уговориться. З попом же ти уже рішився? Багацько він з тебе злупив? (за вінчання). Алв. 16.