Словарь української мови (1924)/самопокора
| ◀ самоповага | Словарь української мови С самопокора |
самопосвята ▶ |
|
Самопоко́ра, ри, ж. Смиреніе, самоуничиженіе. Дівочої самопокори жертва. К. ЦН. 297. В великій тузі і в самопокорі. К. ЦН. 268.
| ◀ самоповага | Словарь української мови Борис Грінченко С самопокора |
самопосвята ▶ |
|
Словарь української мови — С
самопокора
Борис Грінченко
1924
Самопоко́ра, ри, ж. Смиреніе, самоуничиженіе. Дівочої самопокори жертва. К. ЦН. 297. В великій тузі і в самопокорі. К. ЦН. 268.