Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/самопокора

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
С
самопокора
Берлін: Українське слово, 1924

Самопоко́ра, ри, ж. Смиреніе, самоуничиженіе. Дівочої самопокори жертва. К. ЦН. 297. В великій тузі і в самопокорі. К. ЦН. 268.